Головне меню

Новини

10 липня 2020 року працівники сектору кадрового забезпечення Закарпатського НДЕКЦ МВС Поремчук М.В. та Афанасьєв А.М. взяли участь у науково - практичному онлайн-вебінарі: «Перенесення відпусток у 2020 році».


Корисні посилання
 
 
 

167-річниця з дня народження Альфонса Бертильйона

22.04.2020

Альфонса Бертильйона (22.04.1853 – 19.02.1914) можна, без перебільшення, назвати одним із основоположників криміналістичної ідентифікації.

Альфонс Бертильйон працював писарем префектури Паризької поліції. В його обов'язки входила щоденна реєстрація затриманих осіб та їх перевірка за наявними обліками осіб, які раніше вчиняли злочини, адже в такому разі, за новий злочин їм загрожувало більш суворе покарання. Звісно, що такі особи старалися всіляко уникнути повторної ідентифікації.

При цьому, тодішня реєстрація злочинців мала багато недоліків, які впливали на її ефективність. Наприклад, зріст особи описувався однією з трьох характеристик: малий, середній чи великий. Вельми часто в картці зазначалася фраза: "Особливі ознаки відсутні", оскільки не у всіх осіб були яскраво виражені ознаки, такі як тату чи шрами. Звичайно, до картки додавалися фотографії особи та відбиток її великого пальця, однак, враховуючи те, що система була класифікована за алфавітним порядком та враховуючи її великий об'єм, знайти серед значної кількості карток потрібну було практично неможливо. Крім цього, особа легко могла змінити ім'я та прізвище, а також частково змінити риси обличчя (борода, вуси, волосся), що теж не полегшувало задачу ідентифікації нових затриманих.

Така ситуація не задовольняла Бертильйона, тож він зайнявся пошуками кращого методу ідентифікації. Новий метод ідентифікації Бертильйона засновувався на працях по антропології австрійського вченого Адольфа Кетле. На основі цих праць, у Бертильйона виникло припущення, що будова і розмірні характеристики частин тіла у кожної окремо взятої людини буде відрізнятися від іншої людини. А якщо взяти кілька таких характеристик і ретельно провести вимірювання (Альфонс, зазвичай, використовував 11 вимірів) то ймовірність того, що вони співпадуть при порівнянні у різних осіб дуже мала (сам Бертильйон оцінював таку ймовірність як 4 191 304 : 1). Слід зазначити, що керівництво Бертильйона не дуже привітно зустріло його ідею. Бертильйон проявив терпіння, і коли змінилося кілька керівників, один з них (Жан Камекасс) дав Альфонсу пробний термін для тестування його методу. І, як виявилося, не дарма.

Після двох місяців обмірювань та реєстрації арештантів за новим методом, незадовго до закінчення пробного терміну, Бертильйон проводив вимірювання затриманого, який представився Дюпоном. Щось в обличчі затриманого здалося знайомим Альфонсу. Він вирішив перевірити заміри його тіла по своїй новій картотеці. І при цьому встановив, що раніше вже затримувалася особа з такими ж самим розмірами частин тіла, як і Дюпон. Але при цьому прізвище затриманого було не Дюпон, а Мартен, і він був затриманий 15 грудня 1882 року за крадіжку пустих пляшок. Після цього викриття арештант зізнався, що він уже був затриманий раніше. Це був тріумф Бертильйона. На наступний день, керівництво продовжило експеримент Бертильйона на невизначений термін і до кінця року Бертильйон ідентифікував 26 рецидивістів.

Після прийняття "бертильйонажу" (як його почали називати в цей час) в якості методу реєстрації та ідентифікації у Франції, більшість країн світу, одна за одною, почали впроваджувати таку систему і в себе.

Але, крім своєї системи ідентифікації, Бертильйон також винайшов і впровадив у практику метод словесного портрету для опису зовнішності осіб. Для цього він зібрав колекцію фотозображень різних частин обличчя людини та класифікував їх за багатьма строгими критеріями. Кожна видима ознака голови мала тепер своє точне визначення, кожна з ознак позначалася буквою, а ряд таких букв складав формулу, тобто сукупність характерних ознак. Це стало кроком уперед порівняно з тогочасною системою опису зовнішності, в якій параметрам людського тіла просто надавалася одна з трьох характеристик: малий, середній та великий. Використання системи словесного портрета в розслідуванні злочинів яскраво описано в записках слідчого Лева Шейніна ("Словесний портрет"). У дещо зміненому та покращеному вигляді дана система використовується і понині при проведенні портретної криміналістичної експертизи.

І хоча в подальшому комісія Трупа визнала, що дактилоскопія є більш практичним і перспективнішим способом ідентифікації осіб, значення бертильйонажу на розвиток криміналістики та, зокрема, ідентифікації важко переоцінити. Франція, яка першою прийняла бертильйонаж як засіб ідентифікації, відмовилася від нього останньою, аж у 1913 році.

Література:

1. "Сто лет криминалистики", Юрген Торвальд.

2. "Анатомія злочину", Вел Макдермід.

3. "Очерки истории криминалистики и криминалистической экспертизы", Іван Крилов.